Кіндратівка запрошує на вечорниці

Традиційно на святого Миколая відмічає свій День села Кіндратівка. Цього року свято відбулося 23 грудня. Закінчені польові роботи, підходить до кінця рік 2018 , а отже прийшла пора підвести підсумки нашого життя в громаді за рік, подумати про майбутнє.

На землі великій є одне село,
Гарне, неповторне, як калина,
І живуть тут люди добрі, працьовиті
Щирі всі на душу і талановиті.
Землю засівають і пісень співають,
Щедрим короваєм тут гостей вітають.
І малих, й великих, мужів і молодиць
Запросили ми сьогодні на наші вечорниці.

А відкрив їх сам святий Миколай із своїми ангелами, побажав щасливої долі, добрих урожаїв, веселих Новорічних свят.

На кіндратівські вечорниці завітали жителі села, керівництво агрофірми «Лан», гості із Хотіні, Олексіївки, Степного, Стецьківки, Кровного, Миколаївки – наші друзі і добрі сусіди. Запашним короваєм, сонцесяйною калитою вітали гостей свята.

Село наше має давню історію, яка починається з другої половини 18 століття, коли були перші згадки про пасіку Кондратьєвих, а потім як одну із дев´яти економій графа Строганова. Маєток Строганових знаходився в Хотіні, а тому більшість перших кіндратівських поселенців були вихідцями із Хотіні та Писарівки. Точна дата заснування села невідома.

До колишньої Кіндратівської сільської ради належали села Костянтинівка, Перше Травня, Ленінське(нині Степне), Золотарівка (село, на жаль, уже не існує).

Цікавою і своєрідною є історія заснування села Костянтинівка. Це село російськомовне, оскільки у другій половині 18 ст. у Російській імперії Катериною ІІ проводилася політика русифікації України, коли практикувалось переселення людей з етнічно російських територій на споконвічні українські землі, Костянтинівка і є прикладом такого зросійщення України. За переказами старожилів, в середині 18 ст. сюди було переселено 12 сімей із сучасної Калузької області Росії. Нащадки цих переселенців і зараз проживають у Костянтинівці. Розташування села декілька разів змінювалося у зв’язку із пошуками питної води.

Село Золотарівка (на даний момент не існує) було заселено переселенцями із Писарівки на початку 18 ст. На 1941 рік тут було 300 жителів, 52 двори. У часи укрупнення господарств село зникло.

Заснування сіл Перше Травня і Ленінське(Степне) пов’язане з післяреволюційними подіями 1917 року. Саме тоді відбувається реалізація гасла «Земля – селянам!», за яким, отримавши землю, яка розташовувалася далеко від їхніх домівок, люди переселилися ближче до своїх наділів.

Кіндратівка і ближні невеликі села ніколи не були спокійними і покірними. Так у 1907 році тут відбувся страйк сільськогосподарських робітників. А в 1918 році поблизу Кіндратівки діяв партизанський загін, який вів боротьбу з австро-німецькими окупантами. Перша сільськогосподарська артіль імені Карла Лібкнехта була утворена в 1920 році, а в 1029 році було утворено колгосп. А поряд , у Костянтинівці, діяв колгосп імені Ватутіна, була своя сільська рада. Час ішов. Впевнено вели колгосп імені Кірова Герой соціалістичної праці Скорик Микола Савелійович, Бузік Лев Соломонович, Борзяниця Іван Дмитрович, Дятленко Віктор Миколайович. А згодом новоутворену Агрофірму «Лан» очолили Дегтярьов Віктор Григорович, Іванченко Сергій Миколайович, Кіріченко Сергій Єфремович. Нині її роботу координує молодий керівник Кіріченко Євген Сергійович . Господарство потужне, забезпечує роботою наших односельців і сировиною для продуктів харчування жителів України.

До 1933 року віруючі Кіндратівки належали до Хотінського приходу, власної церкви в селі ніколи не було. До речі, нині будується в селі Миколаївська церква.

Село наше – то велика і дружня родина, це наші славні земляки: вчителі, інженери, лікарі, землероби, тваринники, комбайнери, механізатори, які живуть з нами та в інших місцях, але тут пройшло їх босоноге дитинство, незабутня юність. Ми бережемо славні традиції, звичаї та традиції нашого села, намагаємося примножувати здобутки його на радість нашим дітям та внукам, бо село – це криниця нашого родоводу, це наша велика родина. Село – наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Рідне село це ми з вами, це наша Україна – мати.

Нині Кіндратівка належить до Хотінської об´єднаної територіальної громади. З кожним роком село змінюється, стає заможнішим. Кіндратівка розташована на кордоні з Росією, і кожен, хто приїжджає до села розуміє, що це вже Україна по ошатних будівлях, синьо-жовтих прапорах вздовж центральної вулиці, привітних жителях, українській пісні…

А оскільки ми запросили всіх на вечорниці, то і звучала в залі чарівна українська пісня. А в ній все: і любов до України, і туга матері, яка чекає свого сина із війни, і материнська молитва за воїнів, і віра в перемогу, і чарівні миті кохання, і дитяча віра в майбутнє…Від найменших – вихованців дитячого садочка «Вербиченька», учнів Кіндратівської загальноосвітньої школи до учасників ансамблю «Зорепад», гостей свята – ніхто не залишився байдужим , кожен на святі мав слово сказати.

Селищний голова Торяник Микола Іванович підвів підсумки роботи за рік, подякував жителям села за розуміння, допомогу в роботі громади, відзначив кращих в професії й небайдужих до проблем села і громади, кращих спортсменів, учасників футбольної команди «Метеор», учнів школи, учасників художньої самодіяльності.

Іменинниками на святі себе відчували ті, хто ступив на весільний рушник, кому лелека приніс в родину поповнення, золоті та срібні ювіляри. Особлива шана старожилам села, які стали свідками ледь не столітньої історії , учасниками тих подій. Це вони народились у страшні для нашого народу роки Голоду та громадянської війни, вони чекали на батька з війни, а потім ставали поряд з мамою до плуга, відбудовували господарство. Плодами їхніх рук ми користуємося і до сьогодні.

Приємно, що в Кіндратівці і в найближчих селах збережено інфраструктуру: працюють Будинок культури, два сільські клуби, 3 бібліотеки, відділення зв’язку, садочки , школи, магазини. Матеріальному забезпеченню села сприяє робота агрофірм «Лан» та «Степ».

Ще довго в Будинку культури лунала мелодійна народна пісня та сміх, господині пригощали смачними вареничками та кулішем.